Созонівський НВК: І першим було Слово…

Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається». Зникають у безвісті держави, володарі, раби, на порох розсипаються величні будівлі, пересихають ріки, гори перетворюються на купи каміння, все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу. Диво написаного слова, яке пережило століття й покоління. Ми майже нічого не знали б про давню давнину, аби історія не подарувала нам літописців, людей, мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов’язку перед далекими нащадками. Літописці – посланці з далекого минулого у далеке майбутнє, зв’язківці між епохами. Здебільшого безіменні, вони анітрохи не дбали про свою славу, не прагнули залишитися в історії. Головним для них було те, аби все, чим жили їхні сучасники, зафіксувати в слові, пронести крізь провалля часу.

Тому Указ Президента України № 1241/97 «Про День української писемності та мови» зазначав таке: «Встановити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця», котрого вважають водночас і видатним літописцем, і першим істориком. Мовознавча конференція «І першим було Слово…», проведена учнями 8 класу, ставила за мету формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава, та розширювати знання про красу і багатство української мови. Школярі розповіли про роль просвітителів Кирила і Мефодія у поширенні слов’янської писемності, про лінгвоцид української мови, що існував у часи поневолення нашого народу. Восьмикласники також підготували презентацію про Петра Яцика, який вважав, що «справжній патріотизм вищий за будь-які партії…» і направляв значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Цей канадець українського походження у 2000 році запалив свічку Міжнародного конкурсу знавців української мови, який відбувається цьогоріч уже всімнадцяте. І хоч 2001 року перестало битися серце великого українця Петра Яцика, його справа щодо виховання любові до рідної мови триває. Ось і теперішнього 9 листопада урочисто розпочався шкільний етап ХVІІ Міжнародного конкурсу знавців української мови, що носить ім’я цього «щирого цінителя українського слова», який своїм життєвим кредо обрав слова: «Замість того, щоб цілий вік нарікати на темряву, краще засвітити бодай одну свічку – й на світі менше стане темряви...». Учитель української мови та літератури Щербина С.В. розповіла присутнім та показала презентацію про участь учнів Созонівського НВК у попередніх конкурсах. Наш навчальний заклад по праву пишається досягненнями Оніщенко Людмили та Щербини Руслани, що були неодноразово переможцями обласного та учасницями фінального етапів цього мовного змагання (двічі – Людмила, і шість років поспіль – Руслана!). Тож Світлана Василівна побажала нинішнім школярам виявити всі свої мовні обдарування, навички, творчість і успішно виконати конкурсні завдання.